Кажан
До цього ряду належать дуже своєрідні ссавці, які за здатністю до польоту нагадують птахів, — кажани. Слід зазначити, що ніякої спорідненості між рукокрилими та птахами немає, їх подібність — наслідок однакового способу життя.
Крилами кажанам служать шкірні перетинки між видовженими пальцями передніх кінцівок, боками тіла, задніми кінцівками та хвостом. Літають рукокрилі добре, політ у них маневровий. Активні у сутінках та вночі. Якщо пізно ввечері ви побачите «птаха», який летить нерівно, швидко махаючи крилами, — швидше за все, ви бачите кажана. -
Дуже важливу роль в орієнтуванні кажана відіграє ехолокація. Це справжнє диво природи. Кажан посилає короткі (0,01—0,005 с) ультразвукові імпульси частотою від ЗО до 70 тис. Гц (для порівняння: людина сприймає звуки частотою до 20 тис. Гц), а потім сприймає відбитий від навколишніх предметів сигнал (до речі, саме такий принцип покладено в основу сучасних сонарів). Це дозволяє йому полювати вночі майже у цілковитій темряві. Кажани живляться переважно летючими комахами — жуками, метеликами тощо.
Кажанам не подобається денне світло, тому вони часто оселяються в печерах та інших темних схованках, де проводять денні часи. Зимують теж у таких місцях.
Про кажанів складено багато легенд, більшість яких не відповідає дійсності. Деякі версії (наприклад, про те, що кажани є слугами диявола) перевірити неможливо. Інші ж мають в основі більш глибокий біологічний зміст. Зокрема, вважається, що кажани п'ють кров людей. Справді, у Південній Америці живуть вампіри — особливий вид кажанів, які живляться кров'ю сплячих ссавців, у тому числі людей.
Але ж вони існують тільки в Південній Америці! Наші кажани ніякої загрози для людини не становлять. Інша легенда стверджує, що кажани, коли бачать людину, особливо жінку, прагнуть вчепитися їй у волосся, щоб, знов-таки, напитися крові. У цьому також є певне раціональне зерно. Звісно, ніякої крові кажани не жадають, і у волосся їм чіплятися нема чого. Справа в іншому: густе жіноче волосся погано відбиває ультразвук, тому кажан, не сприймаючи відбитого сигналу, вважає, що перед ним вільний простір.
Можливо, комусь кажани здаються малосимпатичними. Як кажуть, про смаки не сперечаються. Але кривдити кажанів ні в якому разі не можна: по-перше, вони є корисними тваринами, а по-друге, майже всіх українських кажанів занесено до Червоної книги України.
Народна прикмета стверджує, що кажани приносять багатство. Шкода, що вони зникають. Може, якби їх було більше, ми були б багатші?
